Ой, у полі рута, рута
Ой у полі рута, рута, на тій руті квітка,
Шануй мене мій миленький, бо ня лиш крихітка.
Як не будеш шанувати, не будеш ня мати,
Бо я тобі не грушечка в саду куштувати.
Бо грушечку покуштуєш, та й долі закинеш,
А без мене молодої марно з світу згинеш.
Було тобі не ламати зеленого дуба,
Було б тобі та й незнати, коли мя не люба.
Було тобі не ламати зелену ліщіну,
Було б тобі та й не знати молоду дівчину.
На-на-на-най-на на-на-на-най-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-найна-на-нана
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на-най-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на-най-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на-най-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на
Ой, у полі рута, рута, на тій руті квітка,
Шануй мене мій миленький, бо ня лиш крихітка.
На-на-на-най-на на-на-на-най-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на-най-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на
На-на-на-най-на на-на-на
